Justin Bieber — Swag
Жанр: Contemporary R&B, Pop
Лейбл: Def Jam Recordings
★★½☆☆ 5/10 · 2025
В колах людей які справді цікавляться гарною музикою та досі намагаються сприймати її в першу чергу як мистецтво, майже неприйнятно говорити щось позитивне про Джастіна Бібера. На це безумовно були свої причини, адже те що Бібер робив в перші 3 роки своєї творчості дійсно боляче слухати. Жахливий оверпродюснутий підлітковий поп, що не мав в собі абсолютно ніякої цінності, окрім суто комерційної.
Проте на той час Біберу було трохи більше ніж 16 років, а зараз, на секундочку, вже 31. Тож звісно, що музика яку він робив на самому початку має дуже мало спільного з тим, що ми чуємо від нього зараз. Ба більше, вже у 2015 році він випустив далеко не самий поганий R&B альбом - Purpose, та починаючи з нього його дійсно можна вважати R&B/Soul виконавцем.
Звісно його пісні так само відчувалися доволі бездушними та нуднуватими. Складалося враження, що Джастін, маючи доволі гарний та виразний голос (так панове, у нього дійсно гарний голос) так і не зміг знайти цікавий спосіб його подати. Все занадто стримано, «правильно» та «обережно», ніби написано за однією і тією самою формулою. Окрім цього, він так і не зміг відійти від вайбу перших робіт в сенсі продакшену - треки були «відполіровані» настільки, що можуть змусити сумніватися, чи «записували» альбом взагалі у звичному розумінні, чи просто попросили Джастіна «трохи поспівати вдома у мікрофон», а потім все це звели та вирівняли.
Що стосується останнього альбому - то це однозначно його найкраща робота на сьогодні в сенсі продакшену та музичного наповнення. В ньому трохи відчуваються вайби «інді» та спів Джастіна навіть трохи «чіпляє, особливо якщо говорити про такі треки як DAISIES, BUTTERFLIES чи GLORY VOICE MEMO. Часом навіть віддає самим Майклом Джексоном!
Для Бібера це однозначно прогрес, який показує, що він ніби знайшов правильний шлях для розвитку своєї творчості. Втім, до справді гарної та автентичної музики йому ще дуже і дуже далеко. Це все ще звучить як перші кроки до покращення. На мою думку, це не тому що Джастін не взмозі зробити справді щось експериментальне та нетипове для себе, він просто робить це дуже обережно, повільно й невпевнено, адже лояльна до «лайняного Джастина» фанатська база у нього дуже велика, значно більша за тих хто його критикує. Тому попре усе бажання робити те, що йому справді подобається - він, ні в якому разі, не хоче втратити минулих шанувальників роблячи «пишний» та глибокий цікавий «соул», який зі слів Druski у скіті SOULFUL, у нього «справді black». Це типу такий трохи тупуватий каламбур через який Джастін іронізує над собою, типу він є виконавцем який «має стати чорним, щоб у нього все стало гарно»(подібне є й в інших скітах).
Підсумовуючи, чи поганий це альбом? Насправді далеко не настільки як я очікував, та моментами він навіть мені сподобався. І насправді найбільша його проблема - це його хронометраж. Тут цілий 21 трек з яких більшість - відверті філери, що знищують навіть спробу на якусь «естетичну концептуальність», яка ледь-ледь проглядалась мною на початку альбому.