Swans — Birthing
Жанр: Post-Rock, Experimental Rock
Лейбл: Young God Records
★★★½☆ 7/10 · 2025
Swans це гурт, який не слухають «просто так». Це не фонова музика для кави чи прогулянки, це «звуковий катаклізм», що б’є по розуму, душі, та підсвідомості. Це виклик, який або затягує в свій вир, або виштовхує геть.
Із 1982 року Майкл Ґіра та компанія видали вже шістнадцять студійних альбомів, та перебрали безліч жанрів та впливів - від sludge та індастріалу до постпанку та нойз року. І кожен раз у них виходило щось унікальне, але при цьому, в ньому завжди відчувався якийсь незбагненний «дух Swans».
Розібрати увесь спектр їх творчості в рамках цього огляду - неможливо, адже кожна робота заслуговує на окрему статтю. Тож давайте перейдемо одразу до суті та розберемо, що ж собою являє Birthing. Зазвичай, я не люблю розбирати «потреково», але інакше, тут я не зможу зібрати все до купи, тож поїхали.
Альбом відкриває The Healers — 21-хвилинний монстр, який більше схожий на шаманський ритуал, ніж на пісню. Повільне, гіпнотичне наростання звуків, пульсуючі ритми і психоделічний драйв створюють відчуття трансу.
I Am the Tower продовжує розривати шаблони. Вокал Майкла, якщо його взагалі можна так назвати — це не просто спів, а маніакальний потік свідомості, що коливається між шепотом, криком і мелодійними проблисками. Музика поєднує джазові імпровізації з індустріальним шумом. Це трек, який тримає в напрузі, не даючи ані секунди перепочинку.
Центральний трек, Birthing, — серце альбому. Музика і тексти тут пронизані темою народження через біль, трансформацію через хаос. «Дисонансні» елементи перегукуються тут з бароковою естетикою, створюючи містичну, майже сакральну атмосферу. Майкл на цьому треку вивергає емоції, від шепоту до крику, ніби шаман, що викликає духів. Цей трек — ніби як кульмінація альбому, та відчувається як ритуал очищення.
Далі, на мою думку, альбом трохи просідає на Red Yellow та The Merge, що не так гарно лягають в загальну «канву», та працюють як філери. Знаєте, як рядові фільми Marvel, після чергових Месників.
Натомість Rope та Away цілком на своїх місцях. Перший натягується наче струна, тримаючи в постійному очікуванні, а фінальний трек - неочікувано дає змогу видихнути. Він наче момент споглядання після бурі. Як би і заспокоює, але залишає післясмак тривоги, ніби ти щойно пережив якесь потрясіння і твоє життя вже не буде таким як до цього.
Birthing — це альбом для тих, хто готовий зазирнути в безодню. Він не дає легких відповідей чи приємних мелодій. Це музика, яка вимагає повного занурення, змушує відчувати дискомфорт і водночас «очищує». Якщо ви шукаєте щось, що зруйнує ваш спокій та «залишить слід» — це те що треба. Якщо ж бажаєте легкості й гармонії — то краще пройти повз.
Для мене альбом вийшов трохи суперечливим, та напевно, що важким для того щоб проковтнути його повністю за один раз, а слухати його по частинам - немає жодного сенсу. Він як гарний артхаусний фільм - ти розумієш його велич, проте повертатись до нього чомусь не виникає бажання.